Відомо, що міцність знань тісно пов’язана  з характеристикою процесу засвоєння знань. У тлумачному словникові української мови поняття «засвоєння» визначається як процес «відтворення» індивідом історично сформованих, суспільне вироблених здібностей, способів поведінки, знань, умінь та навиків, процес їх перетворення в форми індивідуальної суб’єктивної діяльності.

Засвоєння навчального матеріалу відбувається в результаті пізнання, в основі якого знаходиться складна цілісна психічна діяльність особистості, яка передбачає функціонування всіх пізнавальних психічних процесів (сприйняття, пам’ять, уявлення, мислення, мова), почуття, волі, спрямованості, мотивації.

Особливості етапів процесу засвоєння досліджували П. Гальперін, А. Маркова, Н. Тализіна. Узагальнюючи положення, викладені у згаданих наукових працях ми виділили такі етапи процесу засвоєння знань:

1.  ознайомлення з прийомом;
2.  засвоєння змісту прийому через виконання вправ;
3.  перенесення прийому на вирішення нових завдань;
4.  контрольне перенесення прийому.

Аналогічну структуру процесу засвоєння запропонував і російський психолог С. Рубінштейн, який наголошував, що правильне трактування етапів засвоєння передбачає розуміння складного характеру процесу навчання, в якому взаємопов’язані вчитель, учень і навчальний матеріал. Учений виділяє такі етапи процесу засвоєння: початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні; осмислення; спеціальна робота, пов’язана із закріпленням матеріалу; опанування матеріалу; можливість оперувати ним у різних умовах .

Тож, узагальнюючи вищенаведені психолого-дидактичні положення стосовно структуризації особистісного процесу засвоєння міцних знань ми виокремили три взаємопов’язані етапи. На першому етапі відбувається первинне сприймання, осмислення і запам’ятовування навчального матеріалу, тобто засвоєння теоретичних знань. На другому етапі учень набуває навички і вміння практичного застосування знань на основі проведення спеціальних тренувальних вправ. На третьому етапі здійснюється повторення, поглиблення і закріплення знань, удосконалення практичних умінь і навичок, що й забезпечує міцність знань учнів.

Процес міцного засвоєння знань передбачає повний цикл навчально-пізнавальних дій: сприймання нового матеріалу, його первинне і наступне осмислення, запам’ятовування, виправлення в ході застосування теорії на практиці, повторення з метою поглиблення і засвоєння знань, умінь, навичок.

Процес засвоєння знань передбачає виконання школярами послідовності певних пізнавальних операцій, дій, спрямованих на досягнення певного наслідку.

Засвоєння знань відбуватися паралельно із процесом оволодіння школярами засобів розумової діяльності. Так, навчання обов’язково передбачає аналіз і синтез навчального матеріалу, а також абстракцію, узагальнення та інші розумові операції.

На вирішальну роль діяльності в забезпеченні міцності засвоєння знань вказує Н. Тализіна, яка доводить, що засвоєння знань завжди відбувається завдяки їх набуттю та застосуванню у будь-якій діяльності.

Тож, міцність знань учнів корелює з їхньою активністю та характером діяльності. У контексті дослідження під активністю розуміємо не зовнішню моторну діяльність учнів, а їхні внутрішньо-розумові дії, які виявляються через такі якісні показники, як усвідомленість, осмислення, рефлективність.

На психологічне підґрунтя ефективності запам’ятовування і збереження інформації вказував і провідний вітчизняний психолог П. Зінченко, який встановив, що міцність знань залежить від особистісної установки на запам’ятовування (мети, характеру використання у практиці тощо) та включення в активну власну діяльність.

Навчальна інформація, що не підлягала внутрішній переробці, осмисленню, не стала частиною особистісного досвіду учня, не може стати основою міцних знань. Отримати міцні знання можна шляхом їх багаторазового повторення, тобто на основі механічного заучування, але це будуть «закам’янілі» знання, які учень не зможе використовувати для вирішення практичних життєвих проблем.

Школяр не зможе систематизувати їх, узагальнювати чи виділяти в них основну думку. Справжня міцність знань передбачає гнучке та вільне оперування інформацією в навчальній або повсякденній діяльності на відміну від шаблонного використання механічно заучених відомостей.

Мова йде  про досягнення міцності знань через засоби та прийоми розумової діяльності, а саме: аналізу, синтезу, визначення головного, порівняння, зіставлення, побудову схем, таблиць і планів, встановлення суттєвих зв’язків, систематизація, аргументацію, узагальнення, абстрагування, конкретизацію.

Тож, як бачимо процес засвоєння знань має складну внутрішню будову і складається з кількох етапів, які охоплюють мотиваційну та пізнавальну сфери учнів.